Александров А. П.

Академік Анатолій Петрович Александров належить до надзвичайної плеяди учених ХХ століття, які створювали науково-технічний, економічний та оборонний потенціал Радянського Союзу. Директор Інституту атомної енергії ім. І.В. Курчатова, Президент Академії наук СРСР, Анатолій Петрович був науковим керівником цілої низки національних програм, у тому числі з розвитку атомної енергетики та атомного флоту країни.

Александров А.П. народився 13 лютого 1903 р. у м. Тараща, поблизу Києва, у сім'ї вчителя. Після закінчення реального училища він вступив до Київського університету. Після закінчення уныверситету працював викладачем фізики та хімії в школі № 79. Працюючи вчителем Анатолій Петрович розпочав самостійну дослідницьку діяльність у Київському рентгенівському інституті. У 1929р. опублікував свою першу наукову роботу, яка привернула увагу академіка А.Ф. Йоффе., і був запрошений до Ленінградського фізико-технічного інституту Академії наук СРСР. Саме у фізтеху , у школі А.Ф. Йоффе, Александров сформувався як учений. Анатолій Петрович був керівником досліджень у галузі атомної енергетики. Він - один із тих, хто створив радянську атомну бомбу, хто ще в 1947 р. запропонував ідею будівництва атомних підводних човнів, розробив систему захисту кораблів від мін, створив системи для мирного використання атому. Внесок академіка Александрова в науково-технічний розвиток країни отримав високу оцінку держави: його відзначено званням Героя Соціалістичної праці (тричі), Державної премією СРСР (4 рази), Ленінською премією, нагороджено дев'ятьма орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, орденом Трудового Червоного прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та багатьма іншими орденами та медалями.